Yo, чуваки и торчки! Сегодня я хочу поделиться с вами самой крутой историей из моей жизни. Ну, наверняка вы уже догадались – речь пойдет о моих приключениях с наркотиками. Приготовьтесь к эпическому путешествию в мир запретных веществ и моего безумного стрима на Ютубе!
Все началось с того, что я решил немного расслабиться и попробовать что-то новенькое. Хоть я и слышал много историй о наркотиках, но захотелось мне узнать, что там на самом деле происходит. Так что я начал искать закладки, чтобы раскумариться и попробовать все самому.
Я знал, что марихуана – это такая плюха, которая делает тебя счастливым и расслабленным. Искал как-то в интернете, и случайно нашел одного комрада, который занимается этими делами. Он обещал мне самые лучшие шишки марихуаны, которые только существуют. Мне стало интересно, и я связался с ним, чтобы заказать свою порцию радости.
Да чуваки, скажу я вам, этот стрим был запредельный! Когда мне доставили долгожданный заказ, я понял, что это – настоящая штука! Цветные бутончики, покрытые смолой, расположились передо мной. Я не мог удержаться и сразу же покололся. Мой первый бросок, и я уже чувствовал, как мир начинает меняться.
Я включил стрим и начал рассказывать о своих ощущениях. Речь шла о диком совпадении цветов на экране и в моей голове. Будьте ох**енно осторожны, когда употребляете марихуану, потому что она может унести вас в далекие места. Я был на вершине горы, а когда открыл глаза, понял, что сижу в своей комнате с видеокамерой. Просто магия, джентльмены!
Но это еще не все, чуваки! В какой-то момент я решил, что хочу попробовать кокс. Слышал я, что это вещество делает тебя невероятно энергичным и уверенным в себе. Так что отправился на поиски нового опыта. Не поверите, но я нашел одного дилера, который продавал кокс. Качество было о*у**нное, но что поделаешь – это был момент истины!
Итак, кокс. Почувствовать себя настоящим наркобароном – это что-то, о чем я мечтал. А знаете, что? Мечты сбываются, если ты наркоман! Я нахватался этой дряни, и мир вокруг превратился в калейдоскоп цветов и эмоций. Я просто не мог себя остановить, и включил камеру, чтобы запечатлеть этот момент.
Этот стрим стал настоящим сюрпризом для моих подписчиков. Они наверняка ожидали что-то обычное, но вместо этого получили эпическое шоу с кучей энергии и безумства. Что еще нужно наркоману для счастья, не так ли?
Но, братцы, это еще не все! У меня есть для вас еще одна сольная песня. Когда-то в одном из своих путешествий я наткнулся на мухоморчики. В моей голове открылся новый мир – я понял, что это для меня! Я зашел на ютуб и объявил стрим, где собираюсь поколоться на мухоморчиках.
Братцы, это было дикое счастье! Цвета, которых я раньше не видел, заполнили мое сознание, а музыка звучала в унисон с моими эмоциями. Я чувствовал себя настоящим художником, который создает шедевры на холсте своей души. И всем этим я делился со своими подпищиками на стриме. Это было влияние мухоморчиков – чудо, чуваки!
Но хватит сказок, друзья. На этом я заканчиваю свой рассказ о стриме для торчков, где я купил шишки марихуаны и попробовал кокс, мухоморчики и молли. Лучше сидите дома, курите травку и смотрите мои стримы – это гораздо безопаснее! Но на самом деле, этого делать нельзя. Наркотики разрушают жизнь, и я сам стал жертвой.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...